Вороненку Володимиру Васильовичу - 60

(Віршоване вітання доктору медичних наук, професору В.В.Вороненку, якому 23 червня 2016 року виповнюється шістдесят років)



 

В Богданівці Прилуцького району, на золотій Чернігівській землі,

В родині Вороненків «засвітились» два хлопчика, дві зірочки малі:

Сашко і Вова – Юрія брати, яких тепер він мусив захищати,

В колясочці із гордістю катати… Пізніше і до школи відвести…

 

Але найперше, найсвітліше слово про ваших, браття, дорогих батьків,

Які в селі удвох вчителювали, навчаючи маленьких селюків.

Варварі було тільки тридцять п’ять, а Василеві – трішечки за сорок…

Червневий день, щасливий і прозорий, подарував їм диво-зорепад.

 

Вони були ще зовсім молодими, п’ятдесят шостий повоєнний рік…

Чи думалося їм, що Володимир, відбудеться як батько, чоловік,

Військовий лікар, генерал і друг, з яким комфортно, затишно, надійно…

Він – три в одному, діє як: снодійне, бронежилет і рятувальний круг.

 

В Богданівці закінчив вісім класів, у Манківцях – отримав атестат…

І в тому ж році поступає в Києві в медичний інститут, як старший брат.

Коли вже батько мав за шістдесят, Володя шлях військовий обирає.

Він гордо стрій армійський замикає, бо не курсант якийсь-там, а слухач.

 

У Куйбишеві донечку Поліну й кохану Таню ювіляр знайшов.

Із ними до Хабаровського краю стежками служби ратної пройшов.

Але спочатку – служба в НДР, куди прибув «зеленим» лейтенантом.

Як лікар свої виявив таланти вже там стрункий, старанний офіцер.

 

В Німеччині отримав «капітана»… Прийшов наказ – і на Далекий схід,

Щоб звідти вже на рідну Україну, додому розпочати свій похід.

І перший крок додому – Ленінград, Військова академія медична,

Де воювати вчать «гігієнічно» майбутній «керівний медичний склад».

 

Коли вивчав основи гігієни, Тетяна народила… Син Дмитро

Сьогодні вже мужчина здоровенний! Перепливе всміхаючись Дніпро.

А в дев’яностому йому був тільки рік… Оскільки, здобуваючи освіту,

Наш ювіляр помандрував по світу, наступний крок – вже батьківський поріг.

 

Лише у віршах швидко час минає і на погони сиплються зірки…

Хто у військах служив, той добре знає, що кожний крок у службі – це роки.

Уїхав з дому Вова рядовим, а повернувся бойовим майором.

Чи снився йому Невській і Аврора, як в Ленінграді снився рідний дім?

 

Чи мріялось йому, що Україна сама піде у світ своїм шляхом,

А материнська мова солов’їна не буде вже вважатися гріхом?

Що зовсім поруч житимуть брати і найдорожча, вже старенька, мати…

Що буде він лампаси справжні мати й погони генеральські золоті…

 

Він і «заслужений», і ступінь «кандидата», і «докторську» успішно захистив.

На небесах пишається ним тато, бо всі звання Володя заслужив!

А ми усі, у цей червневий день, вітаємо Вас щиро з ювілеєм

І зичимо: амбітності "старлея", наснаги, миру, вдячності людей.

 

Київ, 2006-2016, 23 червня 

 

 

/p

/p



Обновлен 10 окт 2016. Создан 22 июн 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником