Замість післямови до першої книги роману "Безмежна доля"

Послесловие автора к первой книге романа "Безграничная доля"



 

    Хто ми є у безмежному і вічному Всесвіті? Яка роль конкретної людини, що затримується на Землі лише на мить? Бо і двадцять, і сто років людського життя це дійсно тільки мить. Хіба геніям, які змінили на краще цей світ, потрібне посмертне визнання і «вдячна» пам’ять нащадків (у вигляді рекламних щитів, помпезних музеїв, бронзових пам’ятників, вінків до урочистих дат та сторінок у підручниках історії), якщо їх справжнім пам’ятником є їх добрі справи? Не виключено, що за життя цих геніїв цькували ті ж самі «нащадки», які сьогодні з урочистих трибун «прославляють» їх великі імена.

    Проте, переважна більшість землян вимірює свої життєві здобутки, а також і досягнення інших людей, насамперед матеріальними ознаками – цінностями і статками, що куплені за мільйони і мільярди, які здобувалися не завжди чесним шляхом. 

Хтось «свідомо» витрачає своє життя на прижиттєве визнання своїх «заслуг», на отримання за будь-яку ціну престижних премій, титулів, наукових, військових та почесних звань, що теж дозволяє їм отримувати певні гроші та привілеї.

    А дехто піднімається по сходинках свого життя, хизуючись національною, релігійною чи партійною приналежністю, службовими та громадськими посадами, які дозволяють їм впливати на долі інших людей. А ще «крутіше», коли завдяки цьому статусу з’являється можливість майже на законних підставах «привласнювати» гроші інших, переважно незаможних людей, або завдяки мас-медіа отримувати насолоду від спроможностей майже щоденно вражати усіх своїм інтелектом, почуттям гумору, науковими і творчими досягненнями, стильним одягом, діамантовими прикрасами, гарним тілом і навіть юним віком своїх чергових дружин чи чоловіків, ніколи не забуваючи і про власну матеріальну та моральну вигоду.

    А це означає, що людство планети Земля ще знаходиться на самому початку свого «дитинства», не усвідомлюючи, як щойно народжене немовля, ким воно є. Людство ще не розуміє власної ролі і місця у вічному і безмежному Всесвіті. 

    Мабуть кожен із дорослих звертав увагу на те, як відверто хизуються між собою діти своїми іграшками, одягом, мобільними телефонами і ноутбуками, елітними школами, клубами і заслугами батьків, жорстоко насміхаючись та знущаючись над тими, хто знаходиться на нижчому щаблі.

    І як маленькій, нерозумній дитині батьки забороняють бавитися з вогнем, ховаючи від них сірники, так і Вищий Розум Всесвіту, «блокує» певну діяльність людського мозку, не дозволяючи переважній більшості людей «бачити» минуле і майбутнє, забороняючи їх нематеріальній сутності скеровано пересуватися у часі і просторі на будь-які відстані, щоби досліджувати без складних приладів не тільки структуру найменших молекул та атомів, а й форми життя найвіддаленіших планет інших галактик, залишаючи своє фізичне тіло на Землі.

    Це «блокування» мозку людей або табу на такі нематеріальні пересування для більшості землян триватиме ще дуже довго, аж доки не зникнуть на Землі заздрість, мстивість, байдужість, жадібність, ненависть, брехливість, ревнивість, ледарство, ненажерливість, жорстокість, агресивність, жага до збагачення та влади над людьми, а також інші пороки, які штовхають мільйони людей і нації на приховані і неприховані вбивства, ґвалтування, конфлікти і війни, пограбування і масові обкрадання народів, а також на знищення і отруєння природних ресурсів самої планети. 

    Безславна смерть збанкрутілого мільярдера Бориса Березовського красномовно доводить нікчемність людського життя, якщо його витрачати тільки на задоволення нічим необмежених потреб та амбіцій.

    Тому тільки окремим землянам, які ніколи не дозволять собі використати свій божий дар з корисливих мотивів, дарується геніальність, яка перетворює таку людину у невід’ємну та вічну частку Вищого Розуму Всесвіту, непомітні справи якої змінюють на краще наш, ще такий недосконалий, світ.

    Таким маловідомим генієм є видатний галичанин Юрій Дрогобич із Руси, або краще відомий у Європі як Джордано да Леополі (Георгій зі Львову), який народився на теренах теперішньої України і прожив своє земне життя у другій половині п’ятнадцятого століття нашої ери. Про деякі невідомі сторінки його дитинства і молодості читач вже довідався, якщо прочитав першу книгу роману «Дар». 

    Звичайно, крім відомих та невідомих фактів біографії доктора медицини і ректора Болонського університету Юрія Дрогобича, з першої книги роману читач дізнався і про сенсаційні, нікому невідомі до цього події. Наприклад – про таємний візит до молодого ректора художника Леонардо да Вінчі, який до їх зустрічі навіть сам себе вважав невдахою.

    Використовуючи «інструмент» сновидінь, Юрій Дрогобич скористався Божим даром пересування у часі і просторі, щоби прожити не публічне, але безмежне у часі життя, впливаючи навіть сьогодні на історичний розвиток людства на усіх континентах Землі. Його учень і послідовник Сергій Скрипник, якого Юрій вже відшукав уві сні наприкінці першої книги роману, і сьогодні живе в Україні і так само непомітно продовжує справу свого видатного Вчителя.

Дехто зі скептиків та фахівців із питань сновидіння можуть зауважити, що пересування у часі та просторі за допомогою сну є вигадкою шахраїв, або художнім вимислом автора. Інші навпаки спробують «напустити туману» про астральні, духовні та космічні тіла людини та візьмуться за ваші гроші навчати вас управляти своїми снами.

    Шахраям не вірте. А щодо дивовижних можливостей сну із скептичними висновками не поспішайте, принаймні доки не прочитаєте увесь роман.

Між іншим, видатний хімік Дмитро Менделєєв стверджував, що саме уві сні побачив свою знамениту періодичну таблицю, безперечно зазирнувши у майбутнє. І автору цих рядків під час роботи над дисертацією у вісімдесятих роках минулого століття, також уві сні пощастило побачити математичну формулу, над якою перед цим декілька десятиліть працювали без отримання необхідного результату у сфері розпізнавання образів кращі військові фахівці-кібернетики.

    Звичайно про усі головні таємниці невідомого життя Юрія Дрогобича та гостросюжетні життєві перипетії його учня Сергія Скрипника читач дізнається вже у другій книзі роману «Дорослішання», робота над якою буде завершена після видання першої книги.

Автор не виключає, що, завдяки роману, у багатьох людей на нашій планеті з’явиться бажання позбавиться від своїх земних пороків. Це буде їх першим кроком до зняття «заборони» на скеровані пересування духовної сутності землян у часі і просторі задля гармонічної розбудови всього Всесвіту.

    Думка, що кожна Людина – це Всесвіт, не алегорія, а реальність, так само як вже стає реальністю із однієї людської клітинки відтворювати Людину.

 



Обновлен 12 окт 2016. Создан 23 дек 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником