Украина есть, была и будет

Стихи на украинском языке из второго раздела книги Владимира Николаевича Мельникова "Друзям. Моим товарищам. To my friends"



 

 

 

Осінні мотиви

 

Щоб нам попрощатися з літом

На день припинились дощі,

І сукні з бурштиновим цвітом

Вдягнули дерева й кущі.

 

Це осінь дарує нам диво,

Осіння доба золота.

Це щедро дарує осінні мотиви

Нам Русь-Україна свята.

 

На сонечку гріються гави,

Готуючись вже до зими.

Їм теж не потрібні “Багами”,

Які ігноруємо ми.

 

Бо осінь дарує нам диво,

Осіння доба золота.

Бо щедро дарує осінні мотиви

Нам Русь-Україна свята.

 

Солдати – в строю біля танку,

“Зелений” осінній призов…

Примарилась хлопцям альтанка

І ніжне дівоче “агов…”

 

Це осінь дарує їм диво,

Осіння доба золота.

Це щедро дарує осінні мотиви

Їм Русь-Україна свята.

 

І навіть слова командира

З осіннім мотивом звучать.

Присяга… Парадні мундири…

Закохані очі дівчат…

 

Це осінь дарує нам диво,

Осіння доба золота.

Це щедро дарує осінні мотиви

Нам Русь-Україна свята.

 

 

Крапові берети

 

Липневу спеку і міцні морози

Допомагає нам долати дружба.

Щоб не буяли внутрішні загрози,

Нас разом об’єднала наша служба.

 

 

Берети наші кольору калини,

Оспіваної в піснях і казках.

Пишаємося  тим, що Україні

Ми служимо у внутрішніх військах.

 

І дружби ми також своєї варті,

Бо разом і міцніли, і мужали.

Ми внутрішні війська, які на варті

Стабільності і спокою держави.

 

 

Берети наші кольору калини,

Оспіваної в піснях і казках.

Пишаємося  тим, що Україні

Ми служимо у внутрішніх військах.

 

Ми шансів не залишимо терору.

Не подолати наш “фізичний захист”.

А гасла наші - чисті і прозорі,

Бо з нами честь, відвага і завзятість .

 

 

Берети наші кольору калини,

Оспіваної в піснях і казках.

Пишаємося  тим, що Україні

Ми служимо у внутрішніх військах.

Час волі

 

Душа болить за нашу Україну,

За наш народ, що досі наче спить,

За жінку, що кляне у черзі ціни,

За вас, хто тягне лямку і мовчить.

 

Чому ми наче досі на колінах?

Чому під синьо-жовті прапори

Так швидко понапхалось тої “піни”,

Яка живе за “правилами гри”,

 

Яка уміє в очі обіцяти,

А поза очі кидати - “жлоби”,

Яку не в крісла треба, а за ґрати,

З якою ми не люди, а “раби” ?

 

І виповзають плісняви “червоність”

Та заклики “жовтневої пори”...

Де ваша пам’ять, люди ? Де свідомість?

Це ж тої “піни” кляті кольори!

 

Нам досить крові й соромно жебрати.

Наш час прийшов підвестися з “колін”

І у своїй державі панувати,

Не руйнувати - будувати “дім”.

 

А плісняви - позбавитися треба,

Бо час прийшов, святої волі час!

Душа болить, але я вірю в себе

І в тих людей, що прийдуть після нас!


Вірю...

 

Україна

Є, була і буде,

Що б там не казали...
А, коли

Наш народ

Про труднощі забуде,

Вірю, пригадають, -

“Тут жили

Ще у двадцять першому столітті
Люди, що співали “Ясени…”.
Скажуть, -
“Їх нема уже на світі,
Але це прапращури,
Вони,
Згуртувавшись,
Розбрат подолали,
До чужих країв не подались
І для нас державу збудували”…
Вірю,
Це відбудеться колись.

 

Українські жіночки!

 

Тендітна жіночка іде…

Таких не стрінете  ніде.

А як вона себе несе, ви подивіться !

Усі їй дивляться услід –

Стрункий юнак, пузатий дід

І навіть той, хто мав сказати: “ Схаменіться!”

 

Не Роксолана, не Сумська,

Гарненька жіночка сільська.

А може то іде чарівна Україна?

Повірте, люди, ви мені,

Якщо така і скаже “ні”,

Це “ні” звучить, неначе пісня солов’їна.

 

Таких божественних ночей,

Як ніч, замріяних очей

Ви не знайдете на далеких континентах.

У нас найкращі жіночки!

Співучі, мудрі і стрункі…

І то не просто українкам компліменти!

 

 

Вже десять років

 

Вже десять років нам ніхто

Не заважає панувати.

Крутими дачами й авто

Спроможні людство дивувати.

 

Та що там дачі і авто!

У нас і “гетьманів” чимало,

І партій теж давно за сто,

Які прилюдно обіцяли

 

Створити в Україні рай

Аби пробитися в парламент.

Але згадати рідний край

Перешкоджає їм...Регламент.

 

Та й депутатство, чим не рай?

Коли і шахраям пузатим,

Хто гроші у держави крав,

Не сміємо про це й сказати,

 

Бо так заведено, що їм

З тим депутатством, наче вдома.

Не “світить” і казенний дім,

Хіба що тільки за кордоном.

 

Тож, запитаймо, далі що?

А може наш народ ледачий

І кинув сам напризволяще

Своїх людей на звалище?

 

А може наші жіночки

Є не найкращими у світі?

Їх продають, неначе квіти,

Та і купують залюбки.

 

Наркотики, повії, СНІД,

На станціях бездомні діти...

Хіба так можна далі жити,

Неначе у кошмарнім сні

 

З надією лише на те,

Що може схаменуться “ситі”?

А може сенс є попросити

Згадати “ситих” про святе

 

І нагадати - красти гріх!

А що вони? Крадуть і храми

Будують, та старенькі мами

Ніколи не пробачать їх.

 

Бо храми ті - це крапля в морі

Того, що вкрадено у них...

Не проросте Добро на горі

Й сльозах воістину святих!

 

Не має майбуття і слави

Тим, хто обдурює людей,

Зникають в Лету і держави,

А Кривді шлях один - у глей.

 

 

Вже десять років! Але рух

Залежить, перш за все, від ладу

І адекватних кроків влади,

Прозорих дій і чистих рук.

 

Коли це зможемо збагнути

І руки братства подамо,

Нас жодній силі не зігнути,

А меншовартості клеймо

 

Та інші вади наші згинуть...

Тож будьмо чи не будьмо ми?

Чи справдяться слова із гімну?

Вже десь гримлять Весни громи

 

І закликають “рай земний”

Тут, в Україні, будувати,

У власнім краї панувати

Та дочекатися Весни…

І… “Ще не вмерла”, -  заспівати!

 

Ми миротворці з України

 

Блакитне небо фарбами своїми

Шоломи щедро нам розмалювало,

А в сни приходять ночі солов’їні,

Що залишились там, за перевалом.

 

 

Ми служимо далеко від родини

І достеменно знаємо - нема

Країни краще в світі України,

Хай там спекотне літо, чи зима.

 

Патрулювання, блок-пости і міни...

Необережний крок вже є останнім.

Та мусимо дожити до заміни,

Від земляків почути привітання.

 

 

Ми служимо далеко від родини

І достеменно знаємо - нема

Країни краще в світі України,

Хай там спекотне літо, чи зима.

 

Глузує хтось і каже: “За грошима

Нащадки козаків пішли у найми”.

Та миротворці справжні є мужчини,

На це не ображаються принаймні.

 

 

Ми служимо далеко від родини

І достеменно знаємо - нема

Країни краще в світі України,

Хай там спекотне літо, чи зима.

 

З газетних шпальт, на “сайтах”  в  “Інтернеті”

Волають люди та “кричать” руїни.

Щоб запобігти війнам на планеті

Ми тут - посланці миру з України.

 

 

Ми служимо далеко від родини

І достеменно знаємо - нема

Країни краще в світі України,

Хай там спекотне літо, чи зима.

 

Зазирніть у серце

 

Трапляється,

Що геть усі слова,

Коли потрібно,

З пам’яті зникають....

 

Можливо в цьому

Винна голова?

А може ті слова

Не там шукають?

 

У своє серце

Краще зазирніть!

Немає слів?

А чи душа бринить?

 

 

Єднаймося

 

Нас дехто ще вважає  “бидлом”

І має з цього певний зиск.

Відмовчуватись вже набридло.

Є у нас мова і язик.

 

Ще обзивають нас “рабами”

І розповсюджують брехню,

А уві сні скриплять зубами,

Бо сморід є. Нема “вогню”.

 

Тим “правдолюбцям” мабуть сниться

“Останній, вирішальний бій”.

Не допоможе й “заграниця”

Брехливій братії такій.

 

Там теж не дурні, розберуться,

Хто сіє розбрат, а хто мир.

У власні пастки попадуться

І брехуни, і їх кумир.

 

А ми - з’єднаймося міцніше,

І зникне розбрату “межа”.

Є у нас розум, руки…Лише

Бракує єдності, на жаль.

 

 

 

Політиканам

 

Політикани замовляють знову

Сенсації, скандали і статті:

“Проблеми Криму!”,

“Роздуми про мову!”,

“Керують нами злодії круті!”,

“Капітуляція…” – про стратегічну зброю…

Та серед фактів – міфи і брехня.

Їх не обходить, що цією “грою”

Вони людей обдурюють щодня.

Начхати їм на наслідки і втрати,

Для них сорочка власна – головне.

Шановні наші псевдодемократи!

Ваш час ще не минув, але мине.

І луснуть міфи, вигадані вами,

Час змиє бруд, обсиплеться брехня…

І не згадають вас під хоругвами

Усі, хто доживе до того дня,

Коли велика нація єдина,

Прекрасна, чиста, з Богом у душі

Воскресне знов, а вільна Україна

Сміття століть закине у кущі.

 

 

 

Життя

 

Народження й смерть…

Що між ними? Життя,

В якому дитинство

І зрілі літа,

 

Миттєвості щастя

І відчаю біль,

Святковості мед

І буденності сіль…

 

Народження й смерть,

А між ними – життя,

Де кожної миті

Нема вороття,

 

Де кожен із нас

Залишає свій слід.

Чи буде він чистим

І теплим, як хліб?

 

Усі ми смертні

 

Усі ми смертні...

Та хіба

Фізична смерть

Кінець усього?

Життя - це шлях

В ніщо з нічого,

Якщо відсутня

Боротьба

Між вищим Розумом

І злом...

Тож, навіть

Три десятки років

Для Генія -

У вічність кроки,

Якщо це Геній,

А не “клон”

 

Про гроші

 

За гроші купимо усе, -

Доводять “гаманці” пихаті, -

За гроші ректор сам до хати

Диплом престижний принесе.

 

Це дійсно так, бо “гаманці”

Спроможні стати й астронавтом,

Скупити золото і нафту,

Тримати владу у руці...

 

Але натхнення Божий дар

І за мільярди не купити,

Як неможливо пісню вбити,

Коли з життя іде Пісняр.

 

Людині, що запалює зірки

 

Людина, що запалює “зірки”,

Є не завжди яскравою зорею,

Але творцям комфортно біля неї.

Для Ватри теж потрібні сірники.

 

Та, часом, нам ніяково, коли

Сірник, що вже згорів, себе вважає

За Полум’я, ще й зорі зневажає,

Хоча давно темніший від Смоли.

 

 

 

Сучасні коломийки

 

“Jeszcze Polska nie zginela...”[1],

Тепер не загине.

Україна теж “не вмерла”...[2]

І - не вороги ми.

 

Прапори - “bialo-czerwony”[3],

Поряд - жовто-синій.

Нас єднають святі дзвони,

А разом ми сильні.

 

Спільні маємо кордони

Та подібні мови,

І братаємось свідомо

Не заради змови.

 

Служать миру хлопці наші

Разом в “УКРПОЛБАТІ”[4].

Їх нема у світі краще -

Мужні і завзяті.

 

Світу скажемо усьому -

Краще в мирі жити

І надбаннями у цьому

Разом дорожити.

 

Jeszcze Polska nie zginela...”,

Тепер не загине.

Україна теж “не вмерла”...

І - не вороги ми.

 

 

Приходьте, люди, до
Мар’яна грітись

 

Є люди, від яких іде “тепло”,

Що інших безкорисно зігріває.

До них не прилипає бруд і зло

І, дякуючи їм, життя триває.

 

А, завдяки “теплу”, в усі часи

Народжувалась пісня в Україні,

І надзвичайно “теплі” голоси

Її співали і співають нині.

 

Та пісня, наче чисте джерело,

З якого пити нам і не напитись.

Гаденко… це – і пісня, і “тепло”.

Приходьте, люди, до Мар’яна грітись!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



[1] Перший рядок польського гімну (Єшче Полска нє згінела).

[2] Слова з першого рядка українського гімну.

[3] Польською мовою “біло-червоний” (бяло-червони).

[4] Скорочення: українсько-польський батальйон.

 



Обновлен 08 окт 2015. Создан 18 янв 2015



  Комментарии       
Всего 3, последний 2 года назад
imirelnik 18 янв 2015 ответить
Книгу издано в 2003 году. Включены стихи, слова к песням и поздравления друзьям Владимира Мельникова на украинском, русском и английском языках.
Ганна 30 мая 2015 ответить
В мене є збірка... Читаю. Подобаються патріотично-орієнтовані вірші...
   
imirelnik 30 июн 2015 ответить
Зичу, Анно, Вам Любові, Миру, Добра.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником